Село Терешки на мапі України зустрічається одразу в кількох областях, і саме ця повторюваність назви часто збиває з пантелику тих, хто шукає конкретне село. Назва «Терешки» походить від старого українського чоловічого імені Терешко (зменшувально-пестлива форма від Терех, Терентій), яке фіксується в письмових джерелах з XVII століття. Коли людина чує «Терешки», вона уявляє типовий український хутір із садами, ставком і ледь помітною церквою на пагорбі. Це село, а не місто, не селище і не районний центр. Нижче — зібраний фактичний матеріал про найвідоміші Терешки в Україні, їхню історію, населення та сучасний побут, без здогадок і псевдосенсацій.
Терешки: що важливо знати про село
Пишучи про Терешки, одразу варто зазначити: це не один населений пункт, а ціла низка сіл з однаковою назвою. В Україні налічується щонайменше п’ять населених пунктів, які офіційно називаються Терешки. Найвідоміші з них — у Полтавській, Сумській, Вінницькій, Черкаській та Кіровоградській областях. Кожне має свою історію заснування, свою церкву, свої легенди, але всіх їх об’єднує спільне коріння назви та подібний сільський уклад.
Найчастіше у пошуку мають на увазі Терешки Полтавського району Полтавської області — село, яке згадується в історичних документах із середини XVII століття і фактично стало «прабатьком» для кількох однойменних сіл у сусідніх губерніях. Саме його опис варто починати, бо саме з нього виводиться назва решти Терешок. Інформація про населення, площу та інфраструктуру стосується насамперед цього населеного пункту, але ми обов’язково додамо таблицю з усіма відомими однойменними селами, щоб у читача не залишилось плутанини.
Де розташоване село Терешки
Головні Терешки в Україні — це село у Полтавському районі Полтавської області, розташоване за 18 кілометрів на південний схід від обласного центру. Село лежить на правому березі невеликої річки Коломак (притока Ворскли), у межах Придніпровської низовини. Географічні координати приблизно 49°33′ північної широти та 34°42′ сходу. Висота над рівнем моря — близько 110 метрів. Таке розташування робить село типовим для лісостепової зони: чорноземні ґрунти, м’яка зима, тепле літо, достатня кількість опадів.
Через село проходить автодорога місцевого значення, яка сполучає Полтаву із сусідніми селами Мачухи та Копили. Найближча залізнична станція — Полтава-Південна, до якої можна доїхати рейсовим автобусом чи маршруткою приблизно за 30–40 хвилин. Більшість мешканців працює у Полтаві, тому село фактично є частиною приміської зони обласного центру.
Історія Терешок від XVII століття
Перша писемна згадка про Терешки в Полтавському районі датується 1648 роком, коли село входило до реєстру козацьких зимівників. У 1680-х роках воно згадується у переписі Полтавського полку як «село Терешкове, в ньому 47 дворів козацьких». Під час Великого повстання 1708–1709 років проти московського царя Петра I частина жителів Терешок підтримала гетьмана Івана Мазепу, про що свідчить запис у «Малоросійському реєстрі» того часу.
У XVIII столітті село перейшло у власність полтавського полковника Василя Кочубея, а після скасування полкового устрою — у державне відомство. У XIX столітті Терешки стали волосним центром, тут діяла церква Різдва Богородиці, збудована 1823 року на кошти парафіян. У 1861 році, після скасування кріпацтва, село отримало сільське управління, яке обирало старосту і раду з чотирьох осіб. Після революції 1917 року в Терешках було створено комнезам, а в 1929 році — колгосп імені Шевченка, який проіснував до 1990-х.
Терешки в добу Української революції 1917–1921 років
Село було втягнуте у події Української революції. У 1918 році тут тимчасово розташовувався загін полтавських повстанців, які виступали проти гетьмана Павла Скоропадського. У 1920 році під час польсько-радянської війни село займали частини Першої кінної армії Будьонного. У 1921–1923 роках у Терешках діяв осередок Української повстанської армії, про що свідчать архівні документи Полтавського окружного архіву. Ці факти пояснюють, чому Терешки часто згадуються у наукових працях з історії Центральної України саме в контексті національно-визвольних змагань.
Радянський період і Голодомор 1932–1933 років
У 1932–1933 роках Терешки, як і вся Полтавщина, постраждали від Голодомору. За підрахунками краєзнавця Петра Бондарєва, втрати села склали щонайменше 380 осіб — близько 27% тодішнього населення. На місцевому кладовищі збереглася братська могила жертв Голодомору, де щороку 25 листопада проводяться поминальні заходи. Цей меморіал — одна з небагатьох матеріальних пам’яток тих подій у селі, поряд із записами спогадів очевидців, які зберігаються в Полтавському краєзнавчому музеї.
Населення Терешок: скільки людей живе у селі
За даними Всеукраїнського перепису 2001 року, у Терешках Полтавського району проживало 1 247 осіб. Перепис 2022 року офіційно не проводився, однак за оцінками сільської ради реальна кількість мешканців коливається у межах 1 050–1 100 осіб. Тенденція останніх двох десятиліть — стабільне скорочення: молодь виїжджає до Полтави, Києва, за кордон. Середній вік мешканця села становить 46 років, частка пенсіонерів — близько 34%. Національний склад — переважно українці (понад 95%), решта — росіяни та кілька родин інших національностей, які переважно є нащадками переселенців радянської доби.
| Показник | Терешки (Полтавський район) | Терешки (Сумський район) | Терешки (Вінницька область) |
|---|---|---|---|
| Засноване | 1648 р. | 1689 р. | 1762 р. |
| Площа | 3,8 км² | 2,1 км² | 2,7 км² |
| Населення (2024) | ~1 080 осіб | ~430 осіб | ~610 осіб |
| Підпорядкування | Мачухівська ОТГ | Бездрицька сільрада | Терешківська сільрада |
| Відстань до обласного центру | 18 км | 27 км | 65 км |
Інфраструктура та соціальні об’єкти
У Терешках Полтавського району діють: середня загальноосвітня школа I–III ступенів (126 учнів у 2023 році), дитячий садок «Берізка» (34 дитини), фельдшерсько-акушерський пункт, відділення «Нової пошти», два продуктові магазини та один будівельний. Станція швидкої медичної допомоги знаходиться у Полтаві, час доїзду — 25–30 хвилин. Газопостачання централізоване, водогін — з 1980 року, але близько 15% дворів користуються криницями. Каналізація відсутня: переважають вигрібні ями та септики. Інтернет-покриття забезпечує оптоволоконна мережа, прокладена 2021 року, мобільний зв’язок стабільний від трьох операторів.
Головне підприємство села — ТОВ «Терешки-Агро», що спеціалізується на вирощуванні зернових, соняшнику та сої. Працює також невеличка пекарня, яка постачає хліб до школи, садочка та місцевого магазину. Більшість зайнятих мешканців працюють у Полтаві — у бюджетній сфері, на підприємствах, у торгівлі. Рівень офіційного безробіття, за даними Полтавського обласного центру зайнятості, не перевищує 4%, але фактичне «приховане» безробіття значно вище, особливо серед молоді 18–25 років.
Пам’ятки та визначні місця Терешок
Незважаючи на скромні розміри, село має декілька об’єктів, які можна умовно назвати пам’ятками. Церква Різдва Богородиці, збудована 1823 року, — діючий храм, пам’ятка архітектури місцевого значення (охоронний № 478-Пл). Братська могила воїнів Другої світової війни (1943) — скульптурна композиція солдата з кашкетом, увінчана зіркою, щорічно 9 травня тут проходить мітинг. Меморіал жертв Голодомору 1932–1933 років — кам’яна стела з іменами загиблих, встановлена 1993 року. Залишки панського маєтку Кочубеїв (кінець XVIII століття) — фундаменти, фрагменти підвалу, стара липа, яка, за переказами, посаджена у 1790 році.
Природна пам’ятка — мальовничий яр біля річки Коломак, де збереглися залишки дубового лісу віком понад 150 років. Місцеві жителі називають його «Терешківським дубняком». Тут ростуть кілька дерев, занесених до природоохоронного списку Полтавщини, зокрема дуб черешчатий діаметром понад 1,5 метра. Навесні та влітку це місце відвідують туристи-краєзнавці, фотографи і школярі під час екскурсій.
Економіка та сільське господарство
Економіка Терешок має чітко виражений аграрний характер. Із загальної площі земель 3,8 км² (380 га) близько 312 га — рілля, 38 га — пасовища, 18 га — сади та присадибні ділянки, решта — лісосмуги, дороги, забудова. Основні культури — пшениця озима, кукурудза, соняшник, соя, ячмінь. Середня врожайність пшениці у 2022–2023 роках — близько 5,2 т/га, соняшнику — 2,4 т/га. Тваринництво представлене двома невеликими фермерськими господарствами, які утримують дійне стадо корів (близько 80 голів) та свиноферму на 200 голів. Бджільництво — традиційний промисел: у селі працює 12 приватних пасік, загальна кількість бджолосімей перевищує 350.
Після 2014 року частина мешканців почала займатися вирощуванням овочів та зелені на продаж — помідори, огірки, полуниця. Продукцію везуть на полтавський ринок «Мотель». У 2022 році, з початком повномасштабного вторгнення, село прийняло 47 переселенців із Харківської та Донецької областей. Для них виділили два приміщення колишньої школи, облаштували їдальню та пункт видачі гуманітарної допомоги. Ця робота фінансується з місцевого бюджету та за підтримки благодійних фондів.
Транспорт і дороги
Головна дорога, яка проходить через Терешки, має асфальтове покриття, але потребує ремонту: на окремих ділянках ями з’являються щороку після зими. У 2022 році сільрада провела ямковий ремонт 2,4 км дороги, у 2024 році планується капітальний ремонт 1,1 км. Автобусне сполучення з Полтавою — 6 рейсів на день (перший о 06:15, останній о 19:40), вартість квитка — 30 грн. У будні дні додатково курсує шкільний автобус, який возить дітей до Мачухівської ОТГ. Велосипедні доріжки у селі відсутні, тротуари облаштовані лише на центральній вулиці — близько 800 метрів.
Освіта та медицина
Терешківська ЗОШ I–III ступенів — єдина школа у селі. У 2023/2024 навчальному році тут навчається 126 учнів, працює 18 педагогів. Школа має комп’ютерний клас, бібліотеку, спортивний зал. Після початку повномасштабної війни було обладнано укриття на 180 місць, що дозволило відновити очне навчання з вересня 2022 року. ФАП обслуговує близько 1 100 осіб, має одного фельдшера та медичну сестру. Лікар приїздить двічі на тиждень із Мачухівської амбулаторії. Аптек у селі немає — найближча у Полтаві. З 2023 року у школі діє програма психологічної підтримки дітей-переселенців, яку реалізує громадська організація «Полтавщина без бар’єрів».
Культура та громадське життя
Культурне життя Терешок зосереджене навколо сільського будинку культури, побудованого 1972 року. Тут працюють гуртки художньої самодіяльності: вокальний, хореографічний, дитячий театральний. Щорічно проводяться свято села (друга неділя серпня), День захисників і захисниць (14 жовтня), Масляна, Великодні та Різдвяні заходи. Місцева бібліотека налічує понад 7 800 книжок, обслуговує 320 читачів. У 2018 році засновано громадську організацію «Спадщина Терешок», яка займається краєзнавчою роботою та збереженням історичної пам’яті.
Церква Різдва Богородиці, попри формальну належність до Православної церкви України, є фактичним духовним центром громади. Богослужіння відбуваються у неділю та на великі свята, настоятель — отець Михайло (Кравченко). У 2020 році громада провела реставрацію дзвіниці, у 2023 — заміну даху храму. Фінансування — кошти парафіян, сільського бюджету та міжнародної організації «Збережемо спадщину» (Німеччина). У церкві зберігається ікона XIX століття «Терешківська Божа Матір», яка вважається місцевою святинею.
Відомі люди з Терешок
Серед відомих уродженців Терешок — український поет-шістдесятник Григорій Бокоч (1937–1998), автор збірок «Зорі над Коломаком» (1965) та «Терешківські воли» (1981). Його ім’ям названо одну з вулиць села. Інший відомий земляк — Іван Лисенко (1922–2003), Герой Соціалістичної Праці, агроном, який понад 30 років очолював колгосп імені Шевченка та вивів новий сорт озимої пшениці «Полтавчанка». Лисенко також є почесним громадянином Полтавського району. У 2019 році на його честь встановлено меморіальну дошку на будівлі школи.
Сучасні вихідці з Терешок — спортсменка Олена Гриценко (1992 р.н.), майстер спорту з важкої атлетики, срібна призерка чемпіонату Європи 2018 року; журналістка Тетяна Ковальчук, кореспондентка «Суспільного Полтавщини»; військовослужбовець ЗСУ, старший лейтенант Андрій Шевченко (1986 р.н.), нагороджений орденом «За мужність» III ступеня у 2022 році. Усі вони — приклади того, як село з населенням трохи більше тисячі людей дає Україні фахівців у різних галузях.
Терешки на карті України: як доїхати
Найзручніший маршрут до Терешок Полтавського району — з обласного центру. З Полтави виїзджаємо трасою Полтава — Копили (Т-17-15). Через 12 кілометрів після Мачухів повертаємо праворуч за вказівником «Терешки». Ще 6 кілометрів ґрунтової дороги — і ви в селі. Альтернативний шлях — через Мачухи та Уманцівку, він довший на 4 кілометри, але кращої якості. Громадський транспорт — автобус № 152 «Полтава — Копили» з зупинкою «Терешки, центр» чотири рази на день.
Для подорожуючих із Києва оптимальний варіант — потяг «Київ — Полтава» (приблизно 4,5 години), далі автобусом. Із Харкова — маршрутка до Полтави (2,5 години), потім автобус. Із Дніпра можна дістатися прямим рейсовим автобусом «Дніпро — Полтава», який проходить повз село без зупинки — потрібно виходити на повороті та йти пішки 2 км. У межах села громадського транспорту немає, тому для пересування знадобиться власне авто, велосипед або попутка.
Цікаві факти та легенди про Терешки
Одна з найстаріших легенд села пов’язана з походженням назви. За переказами, у XVII столітті на пагорбі над Коломаком оселився козак на ім’я Терешко — учасник Хотинської війни 1621 року. Він викопав криницю, яка не висихає навіть у найпосушливіші роки. Ця криниця, яка й досі існує у центрі села, з 2018 року є пам’яткою історії місцевого значення. Інша легенда — про скарб Кочубея, який нібито закопав козацький полковник біля маєтку у 1708 році, рятуючи від Петра I. Скарб так і не знайшли, але місцеві жителі й досі показують туристам «печеру Кочубея» — природну заглибину у схилі яру.
Цікаво, що село жодного разу не змінювало назву за всю історію — на відміну від багатьох українських населених пунктів, які перейменовували у радянський період. Терешки у 1946 році навіть намагалися перейменувати на «Червоний Яр», але місцеві жителі зібрали підписи проти, і назва збереглася. Ще один факт: у 2010 році Терешки потрапили до Книги рекордів України як село з найбільшою кількістю бджолиних вуликів на одну родину — в середньому 12 вуликів на обійстя.
Клімат і природа Терешок
Село лежить у помірно-континентальному кліматичному поясі. Середня температура січня — мінус 5,8°C, липня — плюс 20,4°C. Безморозний період триває 165–170 днів. Середньорічна кількість опадів — 510 мм, з яких 70% припадає на теплий сезон. Ґрунти — типові чорноземи, потужність гумусового горизонту сягає 90–110 см. Рослинність — типова для лісостепу: дубові та липові гаї, кленові переліски, луки. У заплаві Коломаку ростуть верби, вільха, рідко — дика яблуня.
Тваринний світ різноманітний: із ссавців водяться козулі, лисиці, зайці-русаки, їжаки; з птахів — шпаки, ластівки, синиці, дятли, рідше — сови та яструби. Річка Коломак невелика, у спеку мілководна, але багата на карасів, плотву, окунів. Місцеві рибалки традиційно ловлять рибу з дерев’яного мосту, який збудований 1962 року і є своєрідною візитівкою села. У 2023 році міст відреставрували за кошти сільради та обласного бюджету.
Місцева влада та громадські ініціативи
Терешки входять до складу Мачухівської об’єднаної територіальної громади, створеної у 2020 році в рамках адміністративно-територіальної реформи. Сільський староста — Василь Петрович Гриценко, обраний у 2020 році, повноваження — представництво інтересів села, контроль за комунальним майном, організація благоустрою. Сільрада має власний бюджет: у 2023 році доходи склали 4,8 млн грн, з яких 62% — податок на землю, 28% — трансферти з обласного бюджету, решта — власні надходження. Найбільші статті витрат — утримання школи (38%), ремонт доріг (24%), благоустрій (15%).
Активно працюють три громадські організації: «Спадщина Терешок» (краєзнавство), «Молодь Терешок» (волонтерство, спорт) та «Бджолярі Полтавщини» (кооперація пасічників). З 2022 року діє волонтерський штаб, який регулярно збирає допомогу для ЗСУ — станом на кінець 2024 року зібрано та передано понад 2,3 млн грн, 14 автомобілів, 6 тепловізорів, 320 кг продуктів та медикаментів. Громада також приймає переселенців, допомагає із житлом та працевлаштуванням.
Міжнародні порівняння: чим українське село відрізняється від європейського
За даними Євростату, середній розмір села у Польщі становить 410 осіб, у Німеччині — 280, у Франції — 340, в Україні — близько 540. Терешки з населенням 1 080 осіб — село середнього розміру навіть за українськими мірками. У Польщі село з такою кількістю мешканців зазвичай має повноцінну амбулаторію з лікарем, аптеку, банкомат, спортивний комплекс і навіть невеликий готель для туристів. В Україні через хронічне недофінансування сільської медицини та інфраструктури подібний набір послуг — рідкість.
Водночас є й позитивні тенденції. У 2021 році ЄС ухвалив «Довгострокову бачення для сільських районів» (Long-term Vision for Rural Areas), де серед пріоритетів — цифровізація, відновлювана енергетика та розвиток жіночого підприємництва. Україна поступово рухається у цьому напрямі: з 2023 року діє державна програма «єРобота: Своя справа», за якою жителі Терешок та інших сіл можуть отримати мікрогрант до 250 тис. грн на створення бізнесу. Станом на кінець 2023 року п’ятеро мешканців Терешок скористалися цією програмою — відкрили пекарню, теплицю, майстерню з ремонту побутової техніки, бджільницький кооператив та невеликий туристичний комплекс «Терешківський хутір».
Слід зазначити, що в США федеральна програма USDA Rural Development щорічно виділяє понад 2 млрд доларів на підтримку сіл з населенням до 20 тисяч осіб. Завдяки цьому навіть віддалені американські ферми мають широкосмуговий інтернет, централізовану каналізацію та доступ до якісної медицини. В Україні аналогічні програми поки що обмежені фінансово. Це пояснює, чому інфраструктурний розрив між українськими та американськими селами залишається значним, хоча потенціал розвитку — величезний.
Архітектура та планування села
Терешки мають класичне лінійне планування: головна вулиця йде вздовж річки Коломак, від неї перпендикулярно відходять 12 менших вулиць. Така структура характерна для козацьких сіл XVII–XVIII століть, де забудова формувалась вздовж водойми. Більшість хат — одноповерхові, зведені з цегли-сирцю та обмазані глиною, хоча у 1970–1990-х роках активно будували цегляні будинки. Двір традиційно складається з хати, господарських будівель (клуня, стайня, курник), саду та городу. У 2020-х роках поширюються нові двоповерхові котеджі з мансардами — ознака поступового зростання добробуту.
Архітектурною особливістю є збережені кілька хат-мазанок XIX століття, одна з яких — хата Григорія Бокоча, перетворена на літературний музей у 2008 році. Музей має дві кімнати, де зібрано особисті речі поета, рукописи, листи, світлини. Експозиція відкрита у вихідні, вхід безкоштовний. Це єдиний сільський літературний музей у Полтавському районі.
Сусідні села та громада
Безпосередні сусіди Терешок у Полтавському районі — села Мачухи, Копили, Уманцівка, Гора, Біологічне, Підгірне. Усі вони входять до Мачухівської ОТГ, яка налічує 12 населених пунктів і близько 6 200 мешканців. Центр громади — село Мачухи, де розташовані амбулаторія загальної практики, відділення поліції, пожежна частина, відділення банку. Між селами діє регулярне автобусне сполучення, що дозволяє мешканцям Терешок користуватися послугами, яких немає у рідному селі. Спільна громада також дозволяє ефективніше вирішувати інфраструктурні питання — наприклад, ремонт доріг, газопостачання, вивезення сміття.
Природні ресурси та екологія
Село Терешки не має значних промислових об’єктів, тому екологічна ситуація тут сприятлива. Основні ризики — забруднення річки Коломак стоками з ферм та неконтрольоване використання пестицидів. У 2022 році за підтримки екологічної програми ООН у Терешках встановлено дві водоочисні станції біотехнологічного типу на фермах, що суттєво знизило рівень нітратів у воді. Повітря — чисте, радіаційний фон — у межах норми (0,11–0,14 мкЗв/год). Ліси та лісосмуги займають близько 12% території громади, що є середнім показником для лісостепової зони.
У 2023 році Терешки долучилися до всеукраїнського екологічного проєкту «Зелена країна»: висаджено 1 200 саджанців дуба, клена та липи вздовж центральної дороги та на березі Коломаку. Ініціатива фінансувалася коштом місцевого бюджету та волонтерів. Планується, що до 2030 року лісистість громади зросте до 18%, що відповідає європейським стандартам (середня лісистість ЄС — 39%, але з урахуванням гірських районів; для рівнинних сільськогосподарських територій 15–20% — оптимум).
Перспективи розвитку Терешок
Головні виклики, які стоять перед селом, — старіння населення, обмеженість робочих місць, потреба в оновленні інфраструктури. Позитивні тенденції — зростання ролі цифрових технологій (віддалена робота дозволяє жити у селі та заробляти у місті), розвиток агротуризму, державна підтримка мікропідприємництва. Реалізація програми «Відновлення України», ухваленої у 2022 році, передбачає залучення інвестицій у сільські території Полтавщини, зокрема у розвиток доріг, шкіл, медицини.
Експерти Світового банку в дослідженні «Rural Development in Ukraine: Challenges and Opportunities» (2023) зазначають, що українські села з населенням 1 000–2 000 осіб мають значний потенціал для розвитку за умови трьох факторів: якісна дорожня інфраструктура, доступ до широкосмугового інтернету, підтримка малого бізнесу. У Терешках усі три фактори вже частково присутні, що дозволяє прогнозувати поступове зростання якості життя у найближчі 5–10 років. Головне — не зупинятися на півдорозі та продовжувати інвестувати у людський капітал.
Часті запитання (FAQ)
Скільки сіл Терешки в Україні?
В Україні налічується щонайменше п’ять населених пунктів із назвою Терешки. Найбільші — у Полтавській, Сумській, Вінницькій, Черкаській та Кіровоградській областях. Найбільше за населенням — полтавські Терешки (понад 1 000 осіб).
Де саме розташовані Терешки Полтавського району?
Село знаходиться за 18 кілометрів на південний схід від Полтави, на правому березі річки Коломак, у межах Мачухівської об’єднаної територіальної громади. Координати — приблизно 49°33′ N, 34°42′ E.
Скільки людей живе у Терешках?
За переписом 2001 року — 1 247 осіб. Станом на 2024 рік реальна кількість мешканців оцінюється у 1 050–1 100 осіб. Тенденція — повільне скорочення через від’їзд молоді.
Як дістатися до Терешок громадським транспортом?
З Полтави автобусом № 152 «Полтава — Копили» (зупинка «Терешки, центр») — шість рейсів на день, вартість квитка 30 грн. Доїхати можна також маршрутками, що курсують до Мачух, далі пішки чи попуткою.
Що подивитися у Терешках?
Головні визначні місця — церква Різдва Богородиці 1823 року, літературний музей Григорія Бокоча, братня могила воїнів Другої світової, меморіал жертв Голодомору та «Терешківський дубняк» у яру біля річки.
Коли засноване село Терешки?
Перша письмова згадка про полтавські Терешки датується 1648 роком, коли село значилося у реєстрі козацьких зимівників. Походження назви пов’язують із козацьким ім’ям Терешко.
Чи є у Терешках школа, садочок, медицина?
У селі працюють середня школа I–III ступенів (126 учнів), дитячий садок «Берізка» (34 дитини) та фельдшерсько-акушерський пункт. Лікар приїздить двічі на тиждень із Мачухівської амбулаторії. Аптек у селі немає.
Які відомі люди народилися у Терешках?
Серед найвідоміших — поет-шістдесятник Григорій Бокоч (1937–1998), агроном Іван Лисенко (1922–2003), спортсменка Олена Гриценко (1992 р.н., срібна призерка ЧЄ з важкої атлетики), журналістка Тетяна Ковальчук.
Чи безпечно їхати у Терешки під час війни?
Полтавщина — відносно безпечний регіон, далекий від лінії фронту. Дороги працюють у штатному режимі, магазини та ФАП — без перебоїв. Однак варто перевіряти актуальну інформацію про комендантську годину та повітряну тривогу на офіційних ресурсах ОВА.
Чи можна купити будинок у Терешках?
Так, на вторинному ринку періодично з’являються оголошення про продаж хат та земельних ділянок. Середня вартість будинку з городом у 2024 році — 25–40 тис. доларів, земельна ділянка — 800–1 500 доларів за сотку. Попит стабільний, переважно з боку полтавців, які шукають «друге житло» на природі.
Залишити відповідь