Гренландська угода: ключові параметри безпеки, підписанти та інфраструктура

Гренландська угода: ключові параметри безпеки, підписанти та інфраструктура

22 вересня 2026 року в будівлі ООН у Нью-Йорку президент США Дональд Трамп, прем’єр-міністерка Данії Метте Фредеріксен і голова уряду Гренландії Єнс-Фредерік Нільсен підписали угоду щодо безпеки арктичного острова. Церемонія відбулася під час візиту Трампа на Генеральну Асамблею ООН; пряму трансляцію вів ютуб-канал Білого дому. Документ не передбачає передачі Гренландії США як території та, за словами Нільсена, продовжує угоду 1951 року і 85 років безпекової співпраці між Гренландією та США. Угода залишатиметься чинною і в разі набуття Гренландією незалежності.

Підписанти та правовий контур

Документ підписали троє очільників: Трамп — від США, Фредеріксен — від Королівства Данії, Нільсен — від Гренландії. Остаточне рішення щодо розміщення американських баз ухвалюватиме уряд Данії за погодженням зі США, а конкретні умови та технічні параметри визначать під час подальших переговорів. Фредеріксен назвала угоду такою, що «може тривати вічно»; це формулювання наводить лише NV, тож його варто розглядати як оцінку прем’єрки, а не як юридичну гарантію.

Інфраструктурні параметри та заяви сторін

Угода передбачає розвиток значної військової присутності США та забороняє противникам Вашингтона будувати власні бази на острові. Серед нових об’єктів — база поблизу Нарсарсуака у Південній Гренландії та база в Местерсвігу на сході; на північному заході вже працює американський радар раннього попередження та системи космічного спостереження й супутникового зв’язку. Трамп заявив, що угода дає США «постійний контроль над безпекою та всіма іншими потребами на цій території», і назвав її «грандіозною» для Європи та США; Фредеріксен наголосила, що документ зміцнює спільну безпеку і стримування та поважає суверенітет Данії і право Гренландії на самовизначення.